Вільнянська районна рада
Вільнянський район Запорізької області

ПРАВОВА ДОПОМОГА

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ-

ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ

1. ЩО ТАКЕ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ?

Європейський суд з прав людини – це міжнародний судовий орган, який знаходиться в місті Страсбург (Франція). Кількість суддів, з яких він складається, відповідає кількості держав-членів Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. На даний час таких держав є сорок сім. Судді засідають у своїй особистій якості і не є представниками жодної держави. В опрацювання заяв Суду допомагає секретаріат, котрий складається в основному з юристів (їх також називають юридичними секретарями) із усіх держав-членів Ради Європи. Вони є незалежними від країни їх походження та не представляють ні заявників, ні держави.

2. ЩО ТАКЕ КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД?

Конвенціяпро захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) – це міжнародний договір, який мають право підписувати лише держави-члени Ради Європи. Європейський Суд було засновано на підставі Конвенції, котра визначає його функціонування та містить перелік прав та гарантій їх забезпечення, яких держави зобов’язалися дотримуватися.

3. В ЯКИХ ВИПАДКАХ МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ?

До Європейського суду з прав людини Ви можете звернутись із заявою, якщо вважаєте, що Ви особисто і безпосередньо стали потерпілим від порушення прав,  свобод та гарантій, зазначених у Конвенції або в Протоколах до неї. Заява має стосуватись лише порушень, допущених однією з держав, на які поширюється дія Конвенції.

4. ЯКІ ПРАВА ЗАХИЩЕНІ КОНВЕНЦІЄЮ ТА ПРОТОКОЛАМИ ДО НЕЇ?

Конвенція захищає зокрема такі права:

- право на життя;

- право на справедливий судовий розгляд;

- право на повагу до приватного і сімейного життя;

- право на свободу вираження поглядів;

- право на свободу думки, совісті та віросповідання;

- право на ефективний засіб правового захисту;

- право на володіння своїм майном;

- право голосу та право бути кандидатом на виборах.

 

5. ЩО ЗАБОРОНЕНО КОНВЕНЦІЄЮ ТА ПРОТОКОЛАМИ ДО НЕЇ?

Конвенція забороняє, зокрема:

- катування, нелюдське чи принизливе для людської гідності поводження або

покарання;

- свавільне та неправомірне позбавлення волі;

- дискримінацію у користуванні правами та свободами, викладеними у

Конвенції;

- вислання державою своїх громадян чи заборону їм повернутися на її

територію;

- смертну кару;

- колективне вислання іноземців.

 

6. ЧИ ІСНУЮТЬ БУДЬ-ЯКІ ПРОЦЕДУРИ НА РІВНІ

НАЦІОНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА, ЯКІ НЕОБХІДНО ПОПЕРЕДНЬО ПРОЙТИ?

 

- Так. Ви мали використати всі засоби правового захисту в державі, якої стосується заява, які могли б виправити ситуацію, про яку Ви скаржитеся до місцевого суду, апеляційної чи касаційної інстанції;

- Самого лише використання цих засобів захисту недостатньо. Необхідно, щоб при їх використанні, Ви виклали суть порушень Конвенції, про які Ви заявляєте.

- Ви маєте лише шість (з 12.05.2018 – чотири) місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні, продовж яких Ви можете подати заяву до Європейського суду з прав людини. Після закінчення цього строку Вашузаяву не може бути прийнято до розгляду Судом.

7. УМОВИ ПОДАННЯ ТА КРИТЕРІЇ ПРИЙНЯТНОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЗАЯВИ

Які умови стосуються мене особисто?

- Вам не обов’язково бути громадянином однієї з держав, які ратифікували Конвенцію.

- Порушення прав, на яке ви скаржитеся, повинно бути вчиненим однією з таких держав в межах її «юрисдикції», що зазвичай, означає в межах її території.

- Ви можете бути фізичною або юридичною особою, наприклад, компанією або об’єднанням.

- Ви можете скаржитися лише на ті порушення прав, які були допущені безпосередньо та особисто щодо Вас.

-  Ви не можете оскаржувати загалом закон чи заходи, наприклад, якщо ви вважаєте, що вони були несправедливими.

-  Ви не можете скаржитися від імені інших осіб (за винятком тих випадків, коли ці особи чітко визначені та Ви є їхнім офіційним представником).

Якими є критерії прийнятності індивідуальної заяви?

       Із заявою до Європейського суду з прав людини можна звертатися лише після вичерпання національних засобів правового захисту.

       Скарги повинні стосуватися одного чи декількох прав, гарантованих Конвенцією. 

        Із заявою слід звернутися не пізніше, ніж  через шість (з 12.05.2018 – чотири) місяців після винесення остаточного рішення на національному рівні.

Стверджуване порушення має стосуватися заявника особисто. Заяви можуть бути подані лише проти однієї чи декількох держав-учасниць Конвенції.

        Суд розглядатиме лише скарги на порушення, які сталися з моменту ратифікації державою-відповідачем Конвенції чи відповідного протоколу.

8. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ФОРМУЛЯРУ ЗАЯВИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ТА НАЙБІЛЬШ ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПРИ ЙОГО ЗАПОВНЕННІ

У заяві зазначається:

- ім’я, дата народження, громадянство, стать, професія та адреса фізичної особи-заявника;

- дата реєстрації, офіційний реєстраційний номер та адреса юридичної особи-заявника;

- ім’я, професія та адреса представника, якщо він є;

- держава-відповідач;

- стисле    викладення     фактів    та стверджуваних порушень Конвенції з відповідною аргументацією;

- стисла   інформація    про    дотримання заявником умов прийнятності;

- предмет заяви.

Найбільш типові помилки при заповненні формуляру:

- невикористання нового формуляру заяви;

- відсутність стислого викладення фактів справи на формулярі;

- відсутність підтверджуючих документів;

- відсутність документів, що показують дотримання критеріїв прийнятності;

- відсутність підпису на формулярі;

- відсутність даних про представника юридичної особи;

- незаповнення тверджень про порушення Конвенції на формулярі;

- незаповнення розділу щодо вичерпання національних засобів правового захисту;

- незазначення держави-відповідача;

- відсутність документів, посилання на які робиться в формулярі;

- повторна подача неповного формуляру заяви.

9. НАЙПОШИРЕНІШІ ПИТАННЯ

Якою мовою потрібно подавати заяву?

 На початковому етапі провадження можна писати до Європейського суду з прав людини (далі - Суд) однією з офіційних мов Суду або ж офіційною мовою будь-якої з держав-членів Ради Європи: українською, англійською, тощо. Після того, як заяву буде комуніковано уряду-відповідачу, далі спілкування здійснюватиметься однією з двох мов:  англійською чи французькою. Суд не надає безкоштовного перекладача для здійснення допомоги у листуванні.

Чи передбачений якийсь збір чи плата за подачу заяви до Європейського суду з прав людини?

Ні. Розгляд заяв у Суді є безкоштовним. Однак витрати заявника на кореспонденцію із Судом чи юридичне супроводження сплачуються заявником самостійно. У разі встановлення порушення Суд може при наявності подачі заявником вимоги про справедливу сатисфакцію призначити так звані «судові витрати». Їх сплачує держава-відповідач. В окремих випадках Суд може присудити заявнику так звану «правову допомогу» в рамках програми Ради Європи для часткового покриття його юридичних витрат, якщо заявник доведе, що в нього немає достатніх коштів для належного представництва у Суді.

Чи обов’язково мати юридичного представника?

Ні. На початкових етапах розгляду справи це не вимагається. Однак після повідомлення  заяви державі-відповідачу заявник в переважній більшості випадків повинен бути представлений адвокатом, що має дозвіл на здійснення адвокатської діяльності в одній з Договірних сторін та проживає на території однієї із цих країн, або будь-якою іншою особою, дозвіл на представництво якої погоджено Головою Палати (наприклад, просто юристом).

Чи потрібно додавати оригінали документів до заяви?

Ні, треба надавати лише копії, адже Суд не повертає оригінали документів, тому слід зауважити, що коли заявника просять надіслати документи, мається на увазі звичайнікопії (не завірені в суді або у нотаріуса).

Скільки часу Європейський суду з прав людини розглядає справи?

У цілому з моменту отримання Судом заяви до моменту винесення ним рішення по суті проходить три-п’ять  років, однак цей строк може бути як меншим (мінімальний строк розгляду справи в Європейському суді з прав людини може складати близько півтори роки), так і набагато більше (десять років і більше). Усе залежить від терміновості або пріоритетності заяви. Так, окремі заяви Суд може визнати терміновими і розглянути їх у пріоритетному порядку, зокрема у випадку, якщо життя чи здоров’я  заявника знаходиться під загрозою. Інші, менш термінові заяви (наприклад, щодо захисту права власності), Суд розглядатиме, як правило, довше.

 

 

Примусове зняття з реєстрації місця проживання

https://rada.info/upload/users_files/20514445/319c615273a33ddbcba2150e0174b8

Основне, що Вам треба знати про спадкування

https://rada.info/upload/users_files/20514445/8bb4246aa85742451dc6c4827888bdc3.docx

Оренда земельної ділянки

https://rada.info/upload/users_files/20514445/f792432d7904360469eed17198901abb.docx

Заміна водійських прав в Україні: як це буде працювати?

https://rada.info/upload/users_files/20514445/d0c640022aa89ec46eb1786f1b07f97a.docx

Алгоритм дій у разі залитті квартири

https://rada.info/upload/users_files/20514445/1ae4af54c37e1303461618e21670539d.docx

Порядок встановлення факту родинних відносин

https://rada.info/upload/users_files/20514445/5d25eb07514721e9a1786f1b1eb073cd.docx

Порядок оформлення права власності на кооперативну квартиру

https://rada.info/upload/users_files/20514445/6a37c11e23824d2209d1c409789344cd.doc

Новела цивільного процесуального законодавства - спрощене позовне провадження

https://rada.info/upload/users_files/20514445/105fffaef2da9b35ac45cb4454d7e03e.docx

Позитивна практика

https://rada.info/upload/users_files/20514445/d2d9d8368bcf00c2eceed440a6b049d4.docx

Порядок підтвердження заробітної плати для обчислення пенсії у разі втрати виплатних документів

https://rada.info/upload/users_files/20514445/0a8c08abd08aebde665508154c609ee8.docx

Рік роботи вільнянського БПД

https://rada.info/upload/users_files/20514445/3c6a529ad2781e61f3cf909064ea201b.pptx

Що робити, якщо у Вас відсутній ідентифікаційний номер боржника?

https://rada.info/upload/users_files/20514445/cf501699196c932c0cef0d78e8246f44.docx

Щодо чинності державного акта на землю старого зразка

https://rada.info/upload/users_files/20514445/142a3f9d422e2d84a86b51f037c13424.docx

10. Порядок оскарження рішення МСЕК

Відповідно до ст. 2 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.
В Україні існує трирівнева система органів медико-соціальної експертизи:
- міські, міжрайонні, районні;
- обласні;
- центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ.
Відповідно до п. 1.10 Інструкції про встановлення  груп інвалідності, затвердженої наказом міністерства охорони здоров'я № 561 від 05.09.2011 року при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або  вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та  оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Якщо МСЕК відмовив у встановленні групи інвалідності, або встановлена група інвалідності не відображає реального стану здоров'я, або умови встановлення групи інвалідності не відповідають тим, які встановлені нормативними актами (наприклад якщо встановлюється група інвалідності на певний строк, хоча може бути встановлена безстрокова) то чинним законодавством передбачена можливість оскаржити таке рішення. Це передбачено Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ “Питання медико-соціальної експертизи” від 03.12.2009 року № 1317.
Існує два способи оскарження рішення МСЕК: позасудовий та судовий.
Позасудовий спосіб полягає у можливості звернення зі скаргою до вищестоящих органів.
Відповідно до п. 23 Положення у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. При цьому, слід звернути увагу на те, що така заява може бути подана протягом місяця після одержання висновку комісії. 
Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Крім того, рішення комісії може бути оскаржено до суду шляхом подання адміністративного позову про визнання рішення МСЕК незаконним. При цьому особа може звернутися до суду у шестимісячний строк з моменту прийняття МСЕК рішення.
За додатковою інформацією до  Вільнянського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 5, тел. (06143) 4-00-23.

11.  Притягнення роботодавця до відповідальності за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платником єдиного внеску, зокрема, є роботодавець -  підприємство, установа, організація, інша юридична особа, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Нестабільна економічна ситуація призводить до того, що останнім часом почастішали випадки несплати роботодавцем єдиного внеску з заробітку своїх працівників. При цьому самі працівники дуже часто навіть не знають про це і дізнаються про відсутність нарахованого єдиного внеску випадково — при взятті на облік до центру зайнятості або при зверненні до пенсійного фонду за індивідуальним відомостями про застраховану особу. Несплата єдиного внеску є суттєвим порушенням прав працівника, оскільки період, за який внески не сплачено, не включається до страхового стажу для призначення пенсії, впливає на розмір виплат по безробіттю у випадку взяття на облік особи у центр зайнятості.

Важливо знати, що відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Існує декілька способів притягнути роботодавця до відповідальності та все ж таки примусити виплатити несплачений єдиний внесок:

- досудовий.

- судовий.

Якщо Ви вирішили використовувати досудовий спосіб, то Вам слід звертатися до контролюючих органів (такими органами є відповідні управління державної фіскальної служби) з заявою про здійснене Вашим роботодавцем порушення. Така заява складається у довільній формі та повинна містити:

1. Обов'язкове зазначення прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання заявника.

2. Чітко та ясно викладеніобставини вчиненого порушення та наслідки, яких бажає заявник (притягнути до адміністративної відповідальності, застосувати фінансові санкції, зобов'язати сплатити єдиний внесок).

3. Обов'язковий підпис заявника з зазначенням дати.

Уповноважений орган повинен розглянути заяву та може прийняти наступні рішення:

відповідно до ч. 4 ст. 25 ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” надіслати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

відповідно до ч. 10 та абз. 2 ч. 11 ст. 25 ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” накласти штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум та нарахувати пеню з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу;

відповідно до ст. 1651 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. При цьому, якщо сума несплаченого єдиного внеску не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100,00 грн) можливе накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока (680,00 грн)до вісімдесяти (1360,00 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо ж сума несплаченого внеску більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то розмір можливого штрафу становить від вісімдесяти (1360,00 грн) до ста двадцяти (2400,00 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, якщо розмір несплаченого єдиного внеску в тисячу і більше разів перевищує установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то доцільно звернутися до поліції з заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 2121 Кримінального кодексу України, а саме ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за що передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Вимоги до форми заяви про вчинення злочину аналогічні зазначеним вище.

У судовому порядкуробітник може звернутися з цивільним позовом про визнання бездіяльності роботодавцяпротиправною та зобов'язання вчинення певних дій, а саме нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому, відповідно до ч. 16 ст. 25 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки єдиного внеску не застосовується.

За додатковою інформацією до  Вільнянського бюро правової допомоги можна звернутись за адресою: м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 5, тел. (06143) 4-00-23.

12. 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

 

Відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» в Україні пройшла перша фаза медичної реформи Міністерства охорони здоров’я– українці почали обирати собі сімейних лікарів, педіатрів і терапевтів та укладати з ними декларації.Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров’я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та Уповноваженим органом.

 

Як обрати сімейного лікаря

 

  1. Крок перший – визначіться з лікарем

Найпростіший варіант – ви знаєте хорошого лікаря, обслуговувались у нього і залишились задоволені результатами. Якщо ж такого лікаря ви поки не знайшли, поцікавтеся у родичів, сусідів, друзів, колег – можливо, у них був позитивний досвід у амбулаторії сімейної медицини або поліклініці, яка підходить вам географічно.

  1. Крок другий – підпишіть декларацію

Заклади первинної медичної допомоги, в яких працюють сімейні лікарі, терапевти, педіатри, підписують контракт з Національною службою здоров’я, а пацієнти – декларацію з тими лікарями, яких самі собі обрали.

Документи, якізнадоблятьсядляпідписанняугодизлікарем – паспорт громадянинатаідентифікаційнийномер. Якщожвипідписуєтедеклараціюзпедіатром (чисімейнимлікарем, якийбудеобслуговувативашудитину), тотакожзнадобитьсясвідоцтвопронародженнядитинитадокументи (паспорттакод) одногозїїбатьківабоопікунів.Основний спосіб заповнення декларації — електроний: уповноважена особа закладу (в різних медзакладах це може бути або реєстратор, або медсестра, або лікар тощо) внесе ваші дані в систему.Уповноважена особа медзакладу роздрукує декларацію, яку ви підпишете у двох примірниках (один із них залишається у вас). Потім уповноважена особа медзакладу накладає електронний цифровий підпис працівника юридичної особи на декларацію та надсилає її в систему «Електронне здоров‘я».

Лікар може відмовити у підписанні декларації, якщо він уже набрав максимально рекомендовану кількість пацієнтів: сімейний лікар може обслуговувати 1 800 пацієнтів, терапевт – 2 000, педіатр – 900. Ця цифра може бути дещо більшою для лікарів, які працюють у селах. Наприклад, якщо у селі проживає 2 000 людей, то всі вони отримають змогу підписати декларацію з сімейним лікарем. Без медичної допомоги не залишиться ніхто.

  1. Крок третій – звертайтесь при першій необхідності медичної допомоги.

Ви зможете звертатись до вашого лікаря з будь-якими питаннями, пов’язаними зі здоров’ям.

 

Отже, сімейні лікарі, терапевти та педіатри спостерігатимуть за станом здоров’я  дорослого чи станом здоров’я дитини, ставитимуть діагнози та лікуватимуть найбільш поширені хвороби, травми, отруєння.

За потреби лікар дасть скерування до фахівця вторинної чи третинної допомоги – отоларинголога, ендокринолога, хірурга тощо – чи буде консультуватись з ним щодо вашого лікування.Так само терапевти, педіатри та сімейні лікарі вестимуть пацієнтів із хронічними захворюваннями та станами.

Нагадуємо, що сімейний лікар може вести пацієнтів будь-якого віку, педіатр – дітей від народження і до 18 років, а терапевт – від 18 років і старше.

 

Головним завданням надавача первинної медичної допомоги є забезпечення населення комплексними та інтегрованими послугами зі всебічної, безперервної і орієнтованої на пацієнта первинної медичної допомоги, спрямованої на задоволення потреб населення у відновленні та збереженні здоров’я, попередження розвитку захворювань, зменшення потреби у госпіталізації та покращення якості життя.

 

З 1 липня набрав чинності новий список послуг первинної медичної допомоги – обов’язковий для виконання всіма закладами первинної медичної допомоги, незалежно від моделі фінансування, який затверджено Наказом Міністерства Охорони Здоров‘я України від 19.03.2018 № 504 "Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги". Це чіткий перелік медичних послуг, які є безкоштовними, бо за них громадяни вже заплатили зі своїх податків.

 

Перелік медичних послуг з надання первинної медичної допомоги:

 

1. Динамічне спостереження за станом здоров’я пацієнтів із використанням фізикальних, лабораторних та інструментальних досліджень відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

2. Проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів.

3. Динамічне спостереження за пацієнтами із діагностованими хронічними захворюваннями (супровід пацієнтів із хронічними захворюваннями та станами), що включає комплекс діагностичних та лікувальних втручань, які передбачені галузевими стандартами.

4. Надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнтам, якщо такий розлад стався під час прийому пацієнта лікарем з надання ПМД та якщо пацієнт не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

5. Направлення відповідно до медичних показань пацієнтів, які не потребують екстреної медичної допомоги, для надання їм вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

6. Взаємодія з надавачами вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з метою своєчасного діагностування та забезпечення лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів з урахуванням особливостей стану здоров’я пацієнта.

7. Проведення обов’язкових медичних втручань щодо пацієнтів з наявними факторами ризику розвитку окремих захворювань.

8. Проведення профілактичних втручань, що включає: вакцинацію відповідно до вимог календаря профілактичних щеплень; підготовлення та надсилання повідомлень про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення; проведення епідеміологічних обстежень поодиноких випадків інфекційних хвороб.

9. Надання консультативної допомоги, спрямованої на усунення або зменшення звичок і поведінки, що становлять ризик для здоров’я (тютюнокуріння, вживання алкоголю, інших психоактивних речовин, нездорове харчування, недостатня фізична активність тощо) та формування навичок здорового способу життя.

10. Динамічне спостереження за неускладненою вагітністю та (у разі потреби) направлення до лікаря акушера-гінеколога закладу вторинної медичної допомоги.

11. Здійснення медичного спостереження за здоровою дитиною.

12. Надання окремих послуг паліативної допомоги пацієнтам усіх вікових категорій, що включає: регулярну оцінку стану важкохворого пацієнта та його потреб; оцінку ступеня болю та лікування больового синдрому; призначення наркотичних засобів та психотропних речовин відповідно до законодавства, включаючи оформлення рецептів для лікування больового синдрому; призначення лікування для подолання супутніх симптомів (закрепи, нудота, задуха тощо); консультування та навчання осіб, які здійснюють догляд за пацієнтом; координацію із забезпечення медичних, психологічних тощо потреб пацієнта.

13. Направлення пацієнтів відповідно до медичних показань для надання їм паліативної допомоги в обсязі, що виходить за межі ПМД.

14. Призначення лікарських засобів та медичних виробів, технічних засобів медичної реабілітації з оформленням відповідних документів згідно з вимогами законодавства.

15. Ведення первинної облікової документації, оформлення довідок, листків непрацездатності та направлень для проходження медикосоціальної експертизи, а також лікарських свідоцтв про смерть.

16. Взаємодія з соціальними службами для пацієнтів, соціальні умови життя яких впливають на здоров’я.

17. Взаємодія із суб’єктами системи громадського здоров’я

 

Тепер медична допомога не прив’язана до місця прописки, проживання. Кожен українець може вибрати терапевта, педіатра або сімейного лікаря у будь-якому медичному закладі.

 

На рівні первинної медичної допомоги у пакет послуг входять такі аналізи і дослідження:

  • Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою
  • Загальний аналіз сечі
  • Глюкоза крові
  • Загальний холестерин
  • Вимірювання артеріального тиску
  • Електрокардіограма
  • Вимірювання ваги, зросту, окружності талії
  • Швидкий тест на вагітність
  • Швидкий тест на тропонін
  • Швидкі тести на ВІЛ, вірусні гепатити
  • Інші дослідження та аналізи виконуються за направленням лікаря у закладах спеціалізованої допомоги.

 

Сімейний лікар або терапевт, за бажанням вагітної, може вести неускладнену вагітність. Лікар може взяти вагітну на облік до 12 тижнів. Після народження дитини педіатр або сімейний лікар має проводити планові обов’язкові огляди, навіть коли дитина здорова: 10 оглядів лікаря і 6 оглядів медсестри у перший рік, 2 огляди у другий і 1 огляд у третій.

 

Порядок надання первинної медичної допомоги передбачає профілактичні огляди та аналізи для груп ризику семи захворювань.

Щороку:

  • Цукровий діабет: 45 років і старші, всі – при факторах ризику
  • ВІЛ: 14 років і старші
  • Туберкульоз: всі – при факторах ризику

Раз на два роки

  • Рак молочної залози: 50–69 років, з 40 – при факторах ризику

Раз на 1-2 роки, залежно від факторів ризику

  • Гіпертонічна хвороба та інші серцево-судинні захворювання – жінки 50 років і старші, чоловіки 40 років і старші
  • Колоректальний рак: жінки і чоловіки старші 50 років
  • Рак передміхурової залози: з 40 років залежно від ступеню ризику

 

Рецепти на ліки, зокрема за програмою «Доступні ліки», яка затвержена ПостановоюКабінету Міністрів України від 09.11.2016 р. № 863 «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів», також виписуватиме лікар. Перелік  затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я Українивід 22.01.2018 р. № 111 «Реєстр лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню станом на 22 січня 2018 року».

Лікар самостійно визначатиме необхідність візиту до пацієнта додому, залежно від медичних показів. Лікар може дати поради щодо полегшення стану по телефону, а пізніше, під час прийому у закладі скерувати на аналізи та дослідження, уточнити діагноз та призначити необхідне лікування. Ваш лікар також може викликати екстрену допомогу до хворого, якщо буде така необхідність.

Невідкладна допомога при гострих станах і раптовому погіршенні стану здоров’я надаватиметься в медичному закладі.

Лікар також видасть потрібну довідку, листок непрацездатності, направлення для проходження медико-соціальної експертизи тощо.

 

    Відповідно до ст.5 Закону  України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» Програма медичних гарантій базується на таких принципах:

1) законодавче визначення умов і порядку фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій;

2) надання рівних державних гарантій для реалізації пацієнтами права на охорону здоров’я незалежно від віку, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, зареєстрованого місця проживання, за ознакою мови або іншими ознаками;

3) забезпечення збереження і відновлення здоров’я населення шляхом надання медичних послуг та лікарських засобів належної якості;

4) цільове та раціональне використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;

5) універсальність та справедливість доступу до необхідних медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;

6) передбачуваність та спланованість обсягу медичних послуг та лікарських засобів;

7) гласність, прозорість та підзвітність діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення;

8) конкуренція і відсутність дискримінації надавачів медичних послуг.

З початком липня розпочалась друга фаза реформи – практична.

Перші медичні заклади отримали гроші за обслуговування кожного пацієнта, з яким лікарі цього закладу підписали договір. Для всієї території України встановлюються єдині тарифи оплати надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, розміри реімбурсації лікарських засобів, які надаються пацієнтам за програмою медичних гарантій.

Оплата згідно з тарифом гарантована всім надавачам медичних послуг відповідно до укладених з ними договорів про медичне обслуговування населення.

Замоделлю «грошіідутьзапацієнтом» починаютьпрацюватиневсізаклади, якіпротягомтрьохмісяцівукладалидеклараціїзпацієнтами, алишеті, якіпідписалидоговірзНаціональноюслужбоюздоров’яУкраїни (НСЗУ).

Для підписання договору медичні заклади мали перетворитися у некомерційні комунальні установи, устаткувати їх відповідно до вимог «Примірного табелю матеріально-технічного оснащення закладів охорони здоров’я та фізичних осіб – підприємців, які надають

первинну медичну допомогу» який затверджено Наказом міністерства охорони здоров‘я України №148 від 26.01.2018, підключитися до електронної системи охорони здоров’я та розпочати кампанію «Лікар для кожної сім’ї».

НСЗУ із загальних податків щомісячно оплачуватиме на рахунки закладів встановлену суму за кожного пацієнта, незалежно від того, чи звертається він за медичними послугами. Перші виплати за надання визначеного пакету послуг ці медзаклади мають отримати до середини липня.

Тариф на дитину – у чотири рази більший.

Базовий тариф за одну людину, що підписала декларацію з лікарем, становить 370 грн. Але розмір виплати за ведення дітей та людей похилого віку буде суттєво більшим, зважаючи на кількість можливих звернень у зв’язку з віковими особливостями.

На суму впливатимуть такі коригувальні вікові коефіцієнти:

  • від 0 до 5 років – 4;
  • від 6 до 17 років – 2,2;
  • від 18 до 39 років – 1;
  • від 40 до 64 років – 1,2;
  • понад 65 років – 2.

Заклад первинної ланки отримуватиме кошти за пацієнтів, навіть якщо людина здорова і не зверталася за допомогою. Таким чином Мінистерство Охорони Здоров‘я України стимулює лікарів.

Якщо ж пацієнт не уклав декларацію зі своїм лікарем – дільничний лікар продовжуватиме надавати медичну допомогу.

До кінця 2018 року держава оплачує послуги і за деклараціями, і за територіальним принципом. Тариф за пацієнта, який проживає на території обслуговування закладу, але ще не підписав декларацію про вибір лікаря становить 240 грн.

Заклади первинної допомоги, що не встигли укласти договори з Національною службою здоров’я, у третьому кварталі 2018 року отримуватимуть медичну субвенцію. Другий шанс підписати договори з НСЗУ вони матимуть з 20 липня, у такому випадку на нову модель фінансування перейдуть з початку жовтня. Третя і остання хвиля запланована на грудень, до неї мають увійти заклади, що ще залишилися. Адже вже з 2019 року усі медичні заклади, що надають первинну медичну допомогу, фінансуватимуться за принципом «гроші ідуть за пацієнтом».

Зміни у роботі торкнуться  тих закладів, які ще не уклали договір з НСЗУ.

 

За безоплатною правовою допомогою, роз'ясненнями законодавства та юридичними консультаціями звертайтеся до установ системи безоплатної правової допомоги:

 

  • Перший запорізькій місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги - м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 77, 2-й поверх, тел. (061) 764-60-77, скайп: pravovadopomogaZP, ел.адреса: zaporizhya1.zaporizhya@legalaid.zp.ua
  • Вільнянське бюро правової допомоги - м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 5, vilnianske@legalaid.zp.ua, тел. (06143) 4-00-23
  • Новомиколаївське бюро правової допомоги - смт Новомиколаївка, вул. Соборності, 84, тел: (06144) 9-33-31,  novomykolaivske@legalaid.zp.ua
  • Оріхівське бюро правової допомоги – м. Оріхів, вул. Покровська, 58, orikhivske@legalaid.zp.ua, тел: (06141) 4-31-54

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ВРЕГУЛЮВАННЯ ДЕЯКИХ ЗЕМЕЛЬНИХ ПИТАНЬ В УКРАЇНІ
Для районів з великою кількістю сільського населення завжди актуальними є питання, пов'язані з укладенням договорів оренди земельних ділянок.
Щоб передати землю в оренду необхідно мати документ, який підтверджує права громадянина до відповідну земельну ділянку. Такими документами є:
1) видані до 1 січня 2013 року: державний акт на право приватної власності на землю; державний акт на право власності на землю чи державний акт на право власності на земельну ділянку;
2) видані після 1 січня 2013: свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
3) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;
4) договір купівлі-продажу земельної ділянки або свідоцтво про право на спадщину (при зміні власника право власності на земельну ділянку без зміни її меж та цільового призначення).
Відповідно до статті 14 Закону України “Про оренду землі” договір оренди земельної ділянки має бути укладений в письмовій формі. Також, за бажанням сторони договору можуть посвідчити його нотаріально, але це не обов'язково. Договір обов'язково має містити інформацію про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування, розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди і орендну плату (розмір, індексація, спосіб та умови розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальність за несплату). Відсутність якогось з перелічених пунктів може бути підставою для визнання договору неукладеним. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися й інші умови.
Але підписання договору не означає, що орендар може вже користуватися земельною ділянкою, відповідне право в нього виникає з моменту його державної реєстрації. Саме тоді, а не з часу підписання сторонами акту прийому-передачі, як багатьма людьми вважається, земельна ділянка передається орендарю. Крім того, якщо сторони вказали, що договір діє певну кількість років з моменту підписання, то незалежно від часу зі спливом якого була зареєстрована оренда, її дія не може перевищувати строку чинності договору. Сторони можуть домовитись, що договір діє до закінчення строку дії оренди, який рахується з моменту її державної реєстрації і становить стільки-то років. Також задля реалізації інтересів орендаря, сторони за взаємною згодою
враховують, при визначенні строку договору, час посівної сівозміни певної сільськогосподарської культури, якою засівається орендована земельна ділянка. Варто звернути увагу, якщо до 1 січня 2013 року в українському законодавстві передбачалась необхідність реєстрації договору оренди, то після 01.01.2013 реєструється лише право оренди. оскільки право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації оренди земельної ділянки. Провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки може будь-який суб’єкт державної реєстрації: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад; нотаріуси; центри надання адміністративних послуг; інші акредитовані суб'єкти. Державна реєстрація права оренди проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав. За результатом проведення державної реєстрації права власності та похідного від нього речового права на земельну ділянку державний реєстратор (нотаріус) формує витяг. Саме витяг і підтверджує реєстрацію права оренди.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди для ділянок сільськогосподарського призначення – від 7 до 50 років.
Базою для розрахунку орендної плати є нормативна грошова оцінка землі. Вона зазначена в кожному сертифікаті на отримання земельної частки (паю). Розмір ставки орендної плати за землі сільськогосподарського призначення повинен бути не менше 3 відсотків від вартості земельної ділянки відповідно до статті 1 Указу Президента України від 02.02.2002 р. № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» зі змінами. За загальним правилом, орендна плата сплачується у грошовій формі, але у випадку погодження сторін може справлятись у натуральній формі (наприклад, передача певної кількості урожаю або надання послуг з обробки присадибної земельної ділянки орендодавця тощо).
Підводні камені договору оренди земельної ділянки: на що звертати увагу та як себе убезпечити
У більшості випадків власники земельних ділянок узгоджують з орендарями, як правило, лише вартість оренди та форму її оплати, але не завжди в строк чи взагалі їх отримують, а дієвих інструментів, передбачених у договорі, щоб змусити орендаря виконувати свої обов’язки належно, люди не мають. Підписують шаблонні договори, не знаючи юридичних наслідків таких правочинів.
Першим кроком, необхідним для оформлення відносин між фермером та власником земельної ділянки є укладення договору її оренди. Відповідно до закону, він може мати просту письмову форму, але за взаємним
бажанням орендаря і орендодавця, вони можуть посвідчити його нотаріально.
Договір оренди земельної ділянки повинен містити такі істотні умови:
а) інформацію про земельну ділянку, що передається в оренду: кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
б)строк дії договору оренди;
в) орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Важливо пам’ятати, що якщо договір не містить хоча б одну із вище зазначених істотних умов, він вважається неукладеним. Слід розділяти момент укладення договору оренди та момент державної реєстрації права оренди, що за ним виникає, оскільки вони мають принципово різні юридичні наслідки. Право користування земельною ділянкою в орендаря виникає з моменту його державної реєстрації. За державною реєстрацією оренди може звернутися як орендар, так і орендодавець до нотаріусів, державних реєстраторів.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. 10 років є на сьогодні мінімальним строком оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація.
Базою для розрахунку орендної плати є нормативна грошова оцінка землі. Вона зазначена в кожному сертифікаті на отримання земельної частки (паю). Розмір ставки орендної плати за землі сільськогосподарського призначення повинен бути не менше 3 відсотків від вартості земельної ділянки відповідно до статті 1 Указу Президента України від 02.02.2002 р. № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» зі змінами.
Непоодинокими є випадки коли орендарі не виплачують в строк орендну плату в грошовій або в натуральній формі (зерно, цукор, крупи, тощо), або ж остання має неналежну якість. Варто у договорі оренди передбачити штрафні санкції для орендаря.
Якщо орендна плата визначена у натуральній формі, то слід застосовувати штраф, який може бути виражений у грошовому еквіваленті або в тій же натуральній формі. Сплата штрафних санкцій здійснюється додатково та не звільняє від обов’язку сплатити орендну плату у визначеній договором формі.
Якщо попри штрафні санкції орендар не виконує належно договір, в тому числі використовує земельну ділянку всупереч визначених у договорі умов
орендодавець має право розірвати договір оренди.
Як правильно передати в оренду свою землю?
Передача землі в оренду здійснюється на підставі документу, який підтверджує, що громадянин є власником земельної ділянки. Таким документом може бути: державний акт на право (приватної) власності на землю (земельну ділянку), свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. При зміні власника право власності на земельну ділянку без зміни її меж та цільового призначення також посвідчується договором купівлі-продажу або свідоцтвом про право на спадщину.
Як вибрати орендаря?
Орендарями земельних ділянок можуть бути: органи державної влади (державні адміністрації), органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні та обласні ради), громадяни, юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави. Між власником та орендарем має бути укладений договір оренди землі, зареєстрований відповідно до діючих на момент укладання законів.
Яку інформацію повинен містити договір оренди землі?
Договір укладається у письмовій формі й може бути посвідчений нотаріально. Він має містити інформацію про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування, розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди і орендну плату (розмір, індексація, спосіб та умови розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальність за несплату). Строк дії договору становить від 7 до 50 років.
Як визначити розмір орендної плати?
Розмір щорічної орендної плати встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншим за 3% вартості земельної ділянки. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися й інші умови.
У разі відсутності кадастрового номеру необхідно звернутися до спеціалізованого підприємства щодо виготовлення технічної документації із
землеустрою. Після цього треба пройти реєстрацію в регіональному підрозділі Держгеокадастру та зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Що робити після підписання договору?
Після підписання договору оренди землі слід провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки звернувшись до будь-якого суб’єкту держреєстрації (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад; нотаріуси; центри надання адміністративних послуг; інші акредитовані суб'єкти).
Яка вартість державної реєстрації договору?
Вартість послуги з реєстрації договорів оренди залежить від строку, за який буде реєстраторами проведено цю процедуру. Вартість змінюється від 0,05 прожиткового мінімуму за реєстрацію протягом 5 робочих днів до 2,5 прожиткових мінімумів за термінову реєстрацію впродовж 2 годин.
Порядок і умови дострокового розірвання договору оренди землі
За договором оренди орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Якщо державну реєстрацію договору не проведено, то умови даного договору не зобов’язують сторін. Земельна ділянка, обтяжена заставою, може бути передана в оренду в разі згоди заставодержателя.
Існує два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:
 За згодою сторін.
 За рішенням суду.
Якщо ви обрали дострокове розірвання договору оренди землі за згодою сторін:
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.
У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.
У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.
Якщо спільної домовленості досягнути не можливо:
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі:
1) Невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі" - використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; - дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; - дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; - своєчасного внесення орендної плати; - передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; - при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; - не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; - відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов’язані з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; - попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди; - приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; - виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; - у п’ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
2) Невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору;
- невиплата орендної плати;
- використання землі не за цільовим призначенням;
- передача в суборенду без дозволу орендодавця (якщо такий вимагається) тощо.
3) Випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;
4) Виникнення підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберіг ати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Такий спосіб розірвання договору оренди реалізується шляхом подання відповідного позову до суду із аргументацією підстав для визначення договору оренди недійсним.
Порядок реєстрації розірвання договору оренди землі:
Факт розірвання договору оренди землі необхідно зареєструвати. Порядок реєстрації такий же, як і для реєстрації самого договору оренди землі.
За державною реєстрацією розірвання договору оренди землі може звернутися як орендар, так і орендодавець до: нотаріусів, інших державних реєстраторів, визначених у законі (виконавчих органів сільських, селищних та
міських рад, Київської, міських, районних, районних у місті Києві державної адміністрації або акредитованих суб’єктів, в яких працюють державні реєстратори).
Для проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки реєстратору (нотаріусу) подається заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, у паперовій або електронній формі.
Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови ідентифікації заявника (фізичної або юридичної особи) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи.
Іншими документами (їх копіями), які подаються із заявою є:
а) документ, що посвідчує особу заявника;
б) довіреність чи інший документ, що посвідчує представницькі повноваження у разі коли особа, яка звертається за державною реєстрацією діє як представник;
в) копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Держаним реєстром фізичних осіб платників податків (крім випадків, коли особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
г) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (обов’язкового платежу за проведення державної реєстрації), крім випадків, коли особа звільнена від сплати адміністративного збору;
д) договір оренди земельної ділянки;
е) угода про дострокове припинення договору оренди землі (за згодою сторін) або рішення суду, яке набрало законної сили (за рішенням суду);
Строки та адміністративний збір.
Державна реєстрація припинення права оренди проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
За державну реєстрацію у строк, що не перевищує п’яти робочих днів, справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За реєстрацію у строки менше п’яти робочих днів справляється адміністративний збір у такому розмірі:
а) 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у строк два робочі дні;
б) 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк один робочий день;
в) 2,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у строк 2 години.
За результатом проведення державної реєстрації права власності та похідного від нього речового права на земельну ділянку державний реєстратор (нотаріус) формує витяг.
Саме витяг і підтверджує реєстрацію припинення права оренди.
Варто наголосити, що у разі припинення договору, в тому числі його розірвання, потрібно звернутися до державного реєстратора для припинення права оренди. Якщо цього не здійснити, в орендаря буде формальна підстава продовжувати користуватися земельною ділянкою. Також зареєструвати нову оренду до припинення попередньої буде неможливо.
Щодо чинності державного акта на землю старого зразка До Першого запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги вже неодноразово звертались клієнти з питанням, чи є дійсними державні акти про право приватної власності на землю отримані ще у дев'яностих та на початку двотисячних, у зв'язку з тим, що з 1 січня 2013 року такі державні акти перестали видавати, а для підтвердження права власності тепер необхідно отримувати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державні акти старого зразка є чинними і так само є підтвердженням Вашого права власності на земельну ділянку. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державний земельний кадастр” земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. При цьому, пунктом 10 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Державний земельний кадастр” визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (що відбулося 01.01.2013 року), є дійсними. Крім того, Державною служби України з питань геодезії, картографії та кадастру було надане детальне роз'яснення від 21.09.2015 року щодо чинності державних актів про право на землю старого зразка. У цьому роз'ясненні, зокрема, акцентовану увагу на чинності таких актів, а земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі ж якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників або користувачів.
Але, слід звернути увагу, що хоча державний акт про право власності на землю посвідчує Ваше право на землю, проте для того щоб укласти угоду про перехід права власності на земельну ділянку (міни, ренти, дарування, інших цивільно-правових угод, а також для спадкування) земельна ділянка повинна пройти державну реєстрацію — тобто отримати кадастровий номер, оскільки його наявність є обов'язковою умовою договору. Для цього власнику або користувачу земельної ділянки слід звернутися до землевпорядної організації для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Така послуга надається на платній основі на умовах та в строк, що визначені договором з розробником такої документації із землеустрою.
За безоплатною правовою допомогою, роз‘ясненнями законодавства та юридичними консультаціями звертайтеся до установ системи безоплатної правової допомоги:
 Перший запорізькій місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги - м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 77, 2-й поверх, тел. (061) 764-60-77, скайп: pravovadopomogaZP, ел.адреса: zaporizhya1.zaporizhya@legalaid.zp.ua
 Вільнянське бюро правової допомоги - м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 5, vilnianske@legalaid.zp.ua, тел. (06143) 4-00-23
 Новомиколаївське бюро правової допомоги - смт Новомиколаївка, вул. Соборності, 84, тел: (06144) 9-33-31, novomykolaivske@legalaid.zp.ua
 Оріхівське бюро правової допомоги – м. Оріхів, вул. Покровська, 58, orikhivske@legalaid.zp.ua, тел: (06141) 4-31-54

 

Оспорювання батьківства в судовому порядку

Згідно ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка народжена у шлюбі або народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя, що визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. 
Тобто, за загальним правилом батьком дитини записується особа, яка у свідоцтві про шлюб записана чоловіком матері. При цьому для здійснення органами реєстрації актів цивільного стану такого запису не потрібна ані згода чоловіка, ані хоча б його присутність - достатньо лише пред'явлення свідоцтва.
У випадках, коли мати дитини перебуває в зареєстрованому шлюбі, але народила від іншого чоловіка, або ж коли з моменту розірвання шлюбу протягом десяти місяців народжується дитина від іншого чоловіка (і з яким не укладеного нового шлюбу) батьком дитини все одно буде вважатись саме та особа, яка є (або була) законним чоловіком. 

Що ж робити у такому випадку? Адже статус батька покладає на особу цілий ряд обов'язків, зокрема і обов'язки по матеріальному утриманню дитини до досягнення повноліття (а у визначених законом випадках і довше) у будь-якому випадку та дружини до досягнення дитиною трьох (або шести, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку) років - за умови, що чоловік має можливість надавати таке утримання?
Законодавством України передбачена можливість вирішення цього питання шляхом подання позову до суду про виключення запису про особу як батька з запису акта про народження дитини.
Звертаємо увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 136 Сімейного кодексу України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій.
За подання позову сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2018 році становитиме 768,40 грн.).
Позов подається за місцем проживання відповідача, а відповідачем є мати дитини. При цьому, органи реєстрації актів цивільного стану як правило залучають до справи у якості третьої особи без самостійних вимог.
Аналіз судової практики свідчить про те, що у випадку, коли відповідач визнає позовні вимоги та не заперечує проти задоволення такого позову, суди вважають викладені у позовні й заяви факти такими що підтверджені належним чином і задовольняють позовні вимоги.

Але що робити у випадку, коли відповідач відмовляється визнавати позовні вимоги? 
У такому випадку позивачеві слід обґрунтовувати свої вимоги належними та допустимими доказами. Законом не встановлено певного переліку доказів для цієї категорії справ, у їх якості можуть виступати письмові докази (документи що можуть підтвердити факт непроживання подружжя разом у період, коли була зачата і народжена дитина — наприклад, документи про працевлаштування у іншій країні, довготривалі відрядження, довідки про перетин кордону тощо), показання свідків та інше.
Але, так як доказуванню підлягає відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, то найбільш застосовуваним нині способом довести цей факт є проведення  судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, про необхідність призначення якої можна зазначити як у початковій позовній заяві, так і шляхом подання відповідного клопотання після відкриття провадження по справі в суді.
У клопотанні зазначаються, які саме питання будуть поставлені експерту, якій експертній установі буде доручено проведення експертизи тощо. Експертиза може проводитись як державною, так і приватною установою. Вартість такої експертизи у приватних установах визначається відповідно до затверджених розцінок, у державних установах, зокрема  науково-дослідницьких експертно-криміналістичних центрах МВС, вартість визначається постановою  Кабінету Міністрів України “Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг” та становить 7614,00 грн.
Варто зазначити, що у випадку встановлення факту відсутності кровного споріднення між позивачем і дитиною, позивач матиме право стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору та проведення експертизи.
Крім того, якщо на дитину вже присуджені і стягуються аліменти, рішення суду про виключення запису про батьківство з актового запису про народження дитини є підставою для перегляду рішення про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами та відповідно, звільнення особи від обов'язку сплачувати аліменти.
За додатковою інформацією звертайтесь Вільнянського бюро правової допомоги за адресою: м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 5, тел. (06143) 4-00-23.

 

Порядок виділення в натурі часток із майна, яке знаходиться у спільній частковій власності

Нерухомість або землеволодіння з будівлями на ньому може мати більше одного власника, при цьому кожен з них вважається власником і має право користування даним об'єктом. Такі права спільного володіння виникають у різних випадках, наприклад, після розірвання шлюбу, в результаті спадкування або за договором дарування. 
Але право власності на частку у спільному майні породжує певні складнощі для кожного окремого власника, зокрема неможливість без згоди інших співвласників продати свою частку, проводити ремонт, перепланування тощо.
Щоб стати повноправним власником і не залежати від рішення інших співвласників, можна провести процедуру виділу своєї частки із спільної власності. 
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Також, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Порядок визначення можливості виділення в натурі частки регулюється Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55. Для цього необхідно звернутися до суб'єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (зокрема, бюро технічної інвентаризації тощо) для отримання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об'єкта нерухомого майна.
Виділення в натурі частки нерухомого майна можливе в разі дотримання наступних умов:
- поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами;
- виділення в натурі частки об'єкта нерухомого майна, що є спільною частковою власністю, можливе, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частку даного об'єкта із самостійним виходом. Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири;
- наявність реєстрації земельної ділянки на якій розташований об’єкт нерухомого майна в Державному земельному кадастрі та реєстрації права власності на неї в установленому законом порядку.
Важливо зазначити, що відповідно до п 2.3. зазначеної Інструкції не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані,  переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу таких об'єктів може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. 
Якщо всі співвласники погоджуються на поділ спільного майна в натурі, то такий поділ можливо здійснити шляхом укладення договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, який укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому нотаріусу слід надати висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки об’єкта нерухомого майна та правовстановлюючі документи на нерухоме майно.
Якщо ж хтось зі співвласників не погоджується на поділ спільного майна в натурі, то, співвласник, який бажає такого виділу, має право звернутись до суду з позовом про виділення в натурі частки нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності.
Позовна заява про виділ в натурі частки нерухомого майна подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцезнаходженням нерухомого майна.
Крім того, за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою, що становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За додатковою інформацією звертайтесь Вільнянського бюро правової допомоги за адресою: м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 5, тел. (06143) 4-00-23.

 

До Вільнянської районної ради 28.01.2019 р. надійшов лист від Першого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо надання методичних рекомендацій. З текстом листа та додатками Ви можете ознайомитись за посиланням  нижче.

https://rada.info/upload/users_files/20514445/fe99f7b95c7cfcf1ae8e8a8dea6f72b3.pdf

https://rada.info/upload/users_files/20514445/e9a33154e8b4f31a4536e781a43e4e8f.pdf

 

 

Доброго дня партнери! В рамках реалізації правопросвітницького проекту Міністерства юстиції України "Я маю право" направляємо Вам інформаційні матеріали та посилання, що розміщені на Гугл-диску в мережі інтернет на тему "Стоп Булінг", "Субсидія". Просимо розповсюджувати їх серед населення Вашої місцевості та використовувати під час відкритих уроків (субсидії, - соціально незахищені особи, пенсіонери, булінг - діти шкільного віку та їх батьки), підготовлені Міністерством юстиції України в рамках проекту "Я МАЮ ПРАВО":

1.) Посилання на відеороліки проекту "Я МАЮ ПРАВО!", розміщенні на

 youtube-каналі ГТУЮ -  https://www.youtube.com/watch?v=VQ55ysH-W-Y&list=PL_1GR8Y6zJ5QHGryfMsSCkOipyzf2D2Zm

 2.) Посилання на youtube-канал Міністерства юстиції -

 https://www.youtube.com/user/minjustua/videos

 3.) Посилання на сайт проекту "Я МАЮ ПРАВО!" -  http://pravo.minjust.gov.ua

 4.) Посилання на сайт Міністерства юстиції - https://minjust.gov.ua

5) Посилання: "Права захисників" на сайті МЮ: https://minjust.gov.ua/news/ministry/minyust-rozpochinae-vseukrainsku-informatsiynu-kampaniyu-pravazahisnikiv.

Усі матеріали доступні на гугл-диску за посиланням: https://drive.google.com/drive/u/1/folders/192uBUXsC4CuXm3cWAzHvCDLsPmshsukx

6)Зававантажити макети для друку можна з Google-диску Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за посиланням:
https://drive.google.com/drive/u/0/folders/1holdAoKv5YFW8C8aqoc9gA4S2FovGcbL

         Просимо повідомити про розміщення інформаційних матеріалів на власних веб-сторінках в соц.мережі, а також про розповсюдження листівок та буклетів (дата, місце, кількість чоловік). Дякуємо!

З повагою,Вільнянський РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій обл.

За більш детальною інформацією звертайтеся за телефоном:

(06143)4-18-49 Калюжна Анна Анатоліївна, Ваховська Діана Романівна

Вільнянське бюро правової допомоги – точка доступу до безоплатної правової допомоги, активного поширення правової інформації та доступу до правових консультацій.

Основним завданням роботи Вільнянського бюро правової допомоги є захист прав людини шляхом забезпечення рівного доступу до правової інформації та правосуддя, посилення правових можливостей і правової спроможності представників соціально вразливих груп, територіальних громад та спільнот.

Ми віримо в те, що гідне життя безпосередньо залежить від того, наскілки людина знає свої права, має бажання та можливості їх реалізовувати.

 

Отримати безоплатну правову допомогу можна за адресою:

м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 5

тел. (06143) 4-00-23

e-mail: vilnianske@legalaid.zp.ua

https://rada.info/upload/users_files/20514445/ae5f452c4863013a93c1f7e2af144bc9.pdf

Оголошено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2020 № 128/7 «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги» Координаційний центр з надання правової допомоги повідомляє про проведення з 20 січня по 30 березня 2020 року конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – конкурс).
Для участі у конкурсі адвокатам необхідно:
1) Зареєструватися на веб-сторінці http://contest.legalaid.gov.ua з 21 січня по 23 лютого 2020 року, де заповнити онлайн анкету та біографічну довідку; зазначити адресу електронної пошти для отримання інформації у зв’язку з конкурсом; завантажити скановані копії заяви, форма якої встановлена Мін’юстом; усіх заповнених сторінок паспорта (чи іншого документа, що посвідчує особу); свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та мотиваційного листа (до 500 слів), складеного у довільній формі.
УВАГА! За фактом реєстрації адвокат отримає повідомлення Координаційного центру з надання правової допомоги про прийняття заявки на опрацювання. Після перевірки наявності надісланих копій документів і відомостей про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України, адвоката буде поінформовано про їх відповідність чи невідповідність встановленим вимогам за вказаною адвокатом адресою електронної пошти. У разі отримання повідомлення про невідповідність документів встановленим вимогам реєстрацію можна пройти повторно (до завершення строку реєстрації).
Участь у конкурсі можуть брати адвокати, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру адвокатів України.
2) Протягом 27 лютого – 09 березня 2020 року пройти дистанційний курс «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги», ознайомившись з його матеріалами та склавши перевірочні тестові завдання, що оцінюються автоматично (адреса веб-сторінки дистанційного курсу, логін та пароль будуть зазначені в електронному повідомленні Координаційного центру з надання правової допомоги).
3) Протягом 16 – 19 березня 2020 року (конкретні дата, час і місце проведення будуть повідомлені кожному адвокатові додатково) пройти індивідуальні співбесіди з конкурсною комісією, під час якої адвокати оцінюватимуться за критеріями мотивації до надання безоплатної правової допомоги, комунікабельності, емоційної врівноваженості, вміння представити приклади надання правової допомоги.
УВАГА! Під час проходження співбесіди із конкурсними комісіями адвокати повинні пред’явити оригінали паспорта та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Окрім того, з 11 по 13 березня 2020 року конкурсні комісії розглядатимуть подані адвокатами копії документів, оцінюючи адвокатів за критеріями стажу адвокатської діяльності, наявності або відсутності застосовання до адвоката дисциплінарних стягнень та враховуючи результат проходження адвокатом дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги». Цей етап відбувається без персональної участі адвокатів.
Адвокати, які пройдуть конкурс, залучатимуться до надання БВПД на постійній основі за контрактом або на тимчасовій основі на підставі договору, відповідно до Порядку та умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 8.
Контакт для зворотного зв’язку з адвокатами:
Боровльов Дмитро Дмитрович, начальник відділу експертно-правового аналізу надання безоплатної правової допомоги управління забезпечення якості правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги, (044) 486 71 06 (понеділок – четвер: з 09:00 до 18:00, п’ятниця: з 09:00 до 16:45, обідня перерва із 13:00 до 13:45), dmytro.borovlov@legalaid.gov.ua.

Посилання:https://legalaid.gov.ua/novyny/ogolosheno-xii-konkurs-z-vidboru-advokativ-yaki-zaluchayutsya-dlya-nadannya-bezoplatnoyi-vtorynnoyi-pravovoyi-dopomogy/

З Наказом Міністерства Юстиції від 17.01.2020 № 128/7 "Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги" Ви можете ознайомитись за посиланням далі https://rada.info/upload/users_files/20514445/2d4c6bd8bcaf5af93f48bd17a7afd6f2.pdf

“Вільнянське бюро правової допомоги”

Від "Вільнянського бюро правової допомоги” до Вільнянької районної ради надійшли матеріали детальніше  з якими Ви можете ознайомитись за посиланням нижче

https://rada.info/upload/users_files/20514445/6296201037d76687a2d39d92d60744b0.docx

https://rada.info/upload/users_files/20514445/c0d8a8904a5a886aa1811f74dbc6f212.docx

https://rada.info/upload/users_files/20514445/a60a7b0868aa80e06fbd03917497c7a3.docx