28 ЧЕРВНЯ – 100 РОКІВ ПЕРШОМУ УКРАЇНСЬКОМУ УРЯДОВІ
28 червня виповнюється сто років, як у 1917-му Центральна Рада створила свій виконавчий орган – Генеральний Секретаріат – перший уряд України. На нього покладалося втілення у життя головного постулату Першого універсалу, ухваленого кількома днями раніше: "Однині самі будемо творити наше життя".
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Поряд із законодавчою гілкою влади, яку репрезентувала сама Центральна Рада, розпочиналося творення виконавчої, очолюваної Генеральним Секретаріатом. Справи внутрішні, фінансові, продовольчі, земельні, хліборобські, міжнаціональні та інші в межах України передавались до його компетенції.
До першого складу Генерального Секретаріату увійшли 8 Генеральних секретарів та Генеральний писар. Головою, а водночас Генеральним секретарем внутрішніх справ був обраний відомий політичний діяч і письменник Володимир Винниченко.
Генеральним секретарем фінансів став кооператор Христофор Барановський, міжнаціональних справ – публіцист Сергій Єфремов, харчових – економіст Микола Стасюк, земельних – кооператор Борис Мартос, військових – голова Українського генерального військового комітету Симон Петлюра, юстиції – правник Валентин Садовський, освіти – педагог Іван Стешенко, генеральним писарем – публіцист Павло Христюк.
Утворенням Генерального Секретаріату Центральна Рада продемонструвала серйозність своїх намірів щодо втілення автономії України. Як відзначав її голова Михайло Грушевський, Центральна Рада оголосила “шах” Тимчасовому уряду, поставила його “щільно перед загрозою конфлікту” і змусила до поступок: «Враження його було глибоке і тільки після нього всі кроки Центральної Ради включно з Універсалом в очах усіх, хто не вірив українському рухові і сподівався якось його “на кривій об’їхати”, переконалися в серйозності ситуації і необхідності з нею в певній мірі порахуватися”.
За словами Володимира Винниченка, це був “ідеальний уряд” – побудований не на примусі, а на моральному авторитеті й підтримці людей. Він не мав тієї влади та повноважень, що мають зазвичай уряди. У його розпорядженні не було жодного солдата (хоча чимало військових готові були виконати накази цього уряду). Він не міг призначити або звільнити жодного урядовця, дати розпорядження чи наказ адміністративним установам. Але чиновники з власної волі готові були виконувати його вказівки. Генеральний Секретаріат, зрештою, не мав грошей, механізму збору податків. Однак кошти до Національного фонду люди збирали добровільно.
Перші місяці своєї роботи Генеральний Секретаріат працював у будівлі Педагогічного музею, де також відбувалися засідання Центральної Ради (нині – Будинок вчителя по вул. Володимирській, 57). І тільки восени 1917 року Генеральний Секретаріат отримав у своє розпорядження вільні приміщення у готелі “Савой” на вул. Хрещатик, 38. На жаль, цей будинок, як і більша частина забудови центральної вулиці Києва, був підірваний енкаведистами у вересні 1941 року. Тепер на цьому місці розташована будівля Київської міської ради (Хрещатик, 36).
Із ухваленням Четвертого універсалу Центральної Ради, яким проголошувалась незалежність Української Народної Республіки, Генеральний Секретаріат змінив назву на Раду Народних Міністрів.
З сайту http://memory.gov.ua/news/28-chervnya-100-rokiv-pershomu-ukrainskomu-uryadovi
