Вільнянська районна рада
Вільнянський район Запорізької області

Історія району

З історії населених пунктів та адміністративно-територіального устрою Вільнянського району

         Вільнянський район розташований у північній частині Запорізької області. Площа району становить 1 280 км2. Чисельність населення району на 01.01.2016 – 47,6 тис. чоловік.; населення м. Вільнянська – 16,8 тис. чоловік. Кількість населених пунктів: 107, з них – 105 сел, 1 селище, 1 місто.

         Район має свій прапор та герб, які були прийняті до 80-річчя району у грудні 2004 р. Автором герба та прапора був викладач Вільнянської дитячої художньої школи, народний майстер декоративно-прикладного мистецтва Макарчук Адам Антонович.

Козацькі поселення в нашому краї

         Як формувався наш район, як змінювались його територія, розміри, населені пункти?

         Територія нашого краю у XVI-XVIII ст. входила до складу Вольностей Війська Запорозького. Саме у той період почала інтенсивно заселятись територія сучасного Вільнянського району. У 1-й половині XVIII ст. землі Запорізької Січі поділялись на військово-адміністративні одиниці – паланки. Вільнянський край входив до Самарської паланки, названої так за найменуванням річки Самари у сучасній Дніпропетровській області.

         Перші поселення запорізьких козаків виникали по схилах балок, ярів, байраків, по берегах Дніпра і р. Вільнянки. Козацькі хутори називались зимівниками, вони дали початок першим населеним пунктам нашого краю. Так с. Новогупалівка виникло з поселення козаків на Вербовій балці (село так і називалось Вербова балка); с. Петро-Михайлівка побудоване на лівому березі Дніпра на козацьких зимівниках; с. Орлівське виникло у балці Орлів-Байрак, де стояла хата запорожця Василя Орла; с Біляївку заснував осавул Запорізького війська Федір Білий.

(Т.К. Шевченко. Про заснування ряду населених пунктів Вільнянського району Запорізької області)

Поміщицькі маєтки, селянські поселення

         Після ліквідації Запорізької Січі урядом Російської імперії наприкінці XVIII ст. активізувався процес заселення родючого пониззя Дніпра. Російське

 дворянство і представники української козацької старшини отримували землі під рангові дачі. Поміщицькі маєтки розташовувались саме на місці колишніх запорізьких зимівників, бо тут були кращі землі.

         Село Андріївка на узбережжі Дніпра виникло на місці зимівника козака Остапа Велегури. Тут розташувався маєток генерала Андрія Леванідова, тому і село одержало назву Андріївка.

         Село Петро-Свистунове виникло на землі, де був зимівник козака Кузьми Бесараба. Новим господарем став курський губернатор Петро Свистунов, звідки походить назва села. Був період, коли село мало назву Свистуново-Петрівське. Цей дворянин був найбагатшим поміщиком на землях нашого краю.

         Село Улянівка на узбережжі Дніпра було маєтком генерала Улонова, потім стало називатись Улановка, а пізніше – Улянівка. Село Значкове належало російському дворянину Миколі Значко-Яворському. Ці села виникли наприкінці XVIII ст.

         Тоді ж заснована була рангова дача Михайла Караватки, коменданта Олександрівської фортеці; пізніше це село придбав поміщик Лукашевич, так виникло село з подвійною назвою Михайло-Лукашеве.

         С. Микільське виникло як маєток Миколи Рудя, представника запорізької старшини. А с. Бекарівка одержало свою назву від прізвища власника майора В.І. Беккера. С. Новомиргородка було ранговою дачею поміщика Івана Миргородського.

         На початку ХІХ ст. продовжувалось заселення нашого краю. поміщики одержували землі, переселювали сюди своїх селян. С. Антонівка виникло на землях поміщика Антона Неїжмака. Назву селу Новогупалівці дали переселенці з слободи Гупалівка на р. Оріль.

         У 1840 р. було засновано с. Софіївка – зараз наш районний центр м. Вільнянськ. Свою назву село отримало від імені поміщиці Софії.

         У середені XVIII ст. було засновано с. Михайлівка на землях колишнього козацького зимівника. Тут оселились селяни-кріпаки з с. Михайлівка Курської губернії, нове село так і стали називати Михайлівкою. Пізніше у володаря землі генерал-майора Миколи Ланова маєток купив дворянин Абаза (або Абазін); село стали називати Абазіно або Обозіна. Власник його жив у Санкт-Петербурзі, був картярським гравцем і полюбляв мисливських собак. У 1830 році він продав село з людьми і худобою за 7 борзих собак російському дворянину Льовшину. Відтоді село називалось Льовшине або Михайло-Льовшине.

         У 2-й половині ХІХ ст. у наш край масово переселялись селянські сім’ї з центральних губерній Росії та України. Виникали нові села. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. також засновувались нові села. Так переселенець Артем Павленко заснував с. Павлівське, селянська сім'я Семененко утворила хутір Семененко (донедавна с. Кірова, якому повернуто його початкову назву, сьогодні село називається Семененкове).

(Фоменко В.Г. Звідки ця назва)

Поселення менонітів

         Чимало сел нашого району заснували німці-переселенці. Це були меноніти, їх називали так за релігійним напрямком (за іменем засновника релігійної течії голландця Менно Сімонса). На землі Південної України вони стали приїжджати наприкінці XVIII ст. із Східної Прусії за дозволом уряду Російської імперії. На землях Вільнянщини вони з'явилися у 2-й половині ХІХ ст. Це були німці, голландці. Виникли їхні хутори, або колонії. На місці сучасного с. Московка було утворене найбільше менонітське поселення у нашому краї – колонія № 8, воно називалося Розенфельд (Трояндове Поле). Поселення Янцеве (зараз входить до складу с. Українка) заснував голландець Янцен. На околиці с. Купріянівка було німецьке поселення Крейцерове; на місці с. Новоукраїнка було хутір Платієнгоф; с. Укромне було хутором Гофельд.

Адміністративна приналежність земель нашого району

         У ХІХ - поч. ХХ ст. територія нашого району відносилась до Катеринославської губернії (м. Катеринослав – нині м. Дніпро, яке донедавна називалось Дніпропетровськ) і входила до складу Олександрівського повіту (м. Олександрівськ – зараз це наш обласний центр м. Запоріжжя). До революції 1917 р. с. Софіївка входило до складу Наталівської волості. Таким чином губернія поділялась на повіти, а повіти – на волості.

         У післяреволюційні роки відбувалися зміни у територіальному поділі земель. У 1923 р. в Україні була проведена адміністративно-територіальна реформа з метою скорочення і спрощення адміністративного устрою. Замість повітів створювались округи, а замість волостей – райони. Таким чином до складу Катеринославської губернії увійшов Запорізький округ. У складі Запорізького округу 7 березня 1923 р. був заснований Михайло-Лукашівський район, який охоплював територію сучасного нашого району. У складі Михайло-Лукашівського району були 4 волості: Андріївська (західна частина району), Новогупалівська (північна частина), Михайло-Лукашівська (південна і східна) і Свистуново-Петрівська (північно-західна частина району) волості.

         10 грудня 1924 р. постановою ВУЦВК (Всеукраїнський центральний виконавчий комітет) УРСР центр Михайло-Лукашівського району було перенесено у Софіївку і район перейменовано у Софіївський. Зміни продовжувались, 3 лютого 1931 р. Софіївський район було відмінено, а територія підпорядкована Запорізькій міській раді.

          Постановою ВУЦВК від 17 лютого 1935 р. був створений Красноармійський район у складі Дніпропетровської області, сюди увійшли землі Софіївського та Запорізького районів, селище названо Красноармійск.

         На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 р. була створена Запорізька область, до її складу увійшов і Красноармійський район.

         15 серпня 1944 р. Красноармійський район було перейменовано у Червоноарміський, а районний центр – селище Червоноармійське.

         Указом Президії Верховної Ради УРСР від 3 листопада 1966 р. смт Червоноармійське віднесено до категорії міст і перейменовано у м. Вільнянськ, а 8 грудня 1966 р. Червоноармійський район перейменовано на Вільнянський.

         Така назва була дана місту і району за назвою річки Вільнянка, як її найменували наші славні предки – запорізькі козаки.

Сільські ради та господарства у передвоєнний період

В передвоєнний період (кінець 1930-х рр.) на території нашого району були такі сільські ради і колгоспи

№ з/п

Сільська рада

Колгосп

1

Петро-Свистунівська

ім. Воровського, «Дніпрельстан», ім. Шевченка, «Воля»

2

Тернівська

«20-річчя Жовтня», «Андре Марті», «Ударник»

3

Шевченківська

ім. К. Маркса, ім. Фрунзе, ім. Воровського

4

Уральська

ім. Красіна, «Авангард», ім. Дімітрова

5

Петро-Михайлівська

Ім. Кірова, ім. Кагановича, «Комінтерн»

6

Ново-Троїцька

«Колос», ім. Володарського

7

Ново-Гупалівська

ім. Щорса, «Стаханова», ім. Будённого, ім. Орджонікідзе

8

Любомирівська

«Броненосец Потёмкин», ім. Сталіна, «ОДСЧА», «17-річчя жовтня»

9

Максимівська

ім. Молотова, «Червоний Партизан», «Луценко», «Нова Громада», «Перше Травня»

10

Андріївська

«Червоний Шлях», «Червона Армія», «Дніпрельстан»

11

Підпорожнянська

«12 Партсъезд», « Серп і Молот»

12

Михайлівська

«Дніпрогес», « Червона Зірка», «Чапаєва», «Заможна», «Войкова»

13

Любимівська

ім. Ворошилова, ім. Папаніна

14

Біляївська

ім. Петровського, ім. Шевченка, ім. Чкалова, «Червоний Прапор»

15

Михайло-Лукашівська

«Труд», «Червоний Шлях», «Зоря»

16

Ново-Миргородська

ім. Литвинова, ім. Куйбишева, ім. Калініна, «30 Іркутська Дивізія», «Червоні Борці», ім. Леніна, «Робітник»

17

Матвіївська

«Більшовик», «Січ»

18

Українська

Ім. Петрівського, «Іскра»

19

Ново-Василівська

ім. Леніна (землі нинішньої Павлівської с/р.)

20

Микільська

ім. Фрунзе, «Індустрія»

21

Миролюбівська

«Червоний Жовтень»

22

Райська

«Червоний Запорожець», «Червона Зірка», «2 П’ятирічка»

23

Геленджицька (с. Геленджик пізніше отримав назву с. Червонокозацьке)

«Червоное Козачество», «Більшовик»

(З карти Червоноармійського району Запорізької області)

Що змінилось на карті нашого району з 1960-х років

         У 1960-ті роки на території району було 136 населених пунктів, на сьогоднішній день – 107. Деякі села та хутори об’єднались з сусідніми, були і такі невеликі, що припинили існування.

         Так до нашого міста Вільнянська приєднано с. Смородине (раніше Вільне); сел. Кам'яне виникло з двох хуторів – Труженік та Воздвиженський, із селом Українка були об’єднані с. Янцеве і х. Никифорівський, до с. Максимівка було приєднано с. Труд. До складу с. Матвіївка увійшли невеликі хутори, що були поряд – Шовковий, Цвіточний, Безіменний. Біля с. Московка був х. Юріївський, приєднаний до села; до с. Райського приєднані села Удачне, Уманьське, Світле До складу с. Петро-Михайлівка увійшли хутори Царевий і Богуслав. До с. Васильківське було приєднано с. Думи Хлібороба; а також багато інших випадків.

         Деякі села зовсім припинили своє існування – вони були невеликі, люди виїхали, старі мешканці померли. Так поблизу с. Орлівського було с. Варварівка, в районі с. Тернівки були села Капустяне, Поділ, Мала Дубова; поблизу с. Значкове було с. Барвінок; неподалік с. Максимівки були села Диханівка, Голубівка.

(Карта повоєнного часу; Адміністративно-територіальний поділ Запорізької області, 1965 р.)

         Територія нашого району зазнавала змін у своїх розмірах. Так у 1960-х роках до Червоноармійського району належали землі нинішнього Новомиколаївського району (на схід від нашої території) у тому числі селище Новомиколаївка. А частина нашої території входила до складу Запорізького району (південно-західні землі) – села Матвіївка, Люцерна, Богатирівка, Дружелюбівка, сел. Кам'яне та інші, а також Михайлівка, Андріївка, Соколівка, Вільноандріївка, інші. Частина колишньої території нашого району включена до складу м. Запоріжжя – колишнє с. Скворцове, с. Підпорожнянське, колишнє с. Середнє.

(Адміністративно-територіальний поділ Запорізької області, 1965 р.)

Зміна назв деяких населених пунктів району

         Наш районний центр був спочатку селом Софіївка, потім селищем Красноармійським, Червоноармійським і, нарешті, став містом Вільнянськом.

         С. Червонокозацьке в давнину називалося Геленджик, сьогодні повернуто йому цю назву. С. Дружелюбівка називалось х. Скелеватий. Село Кірова виникло як х. Семененка, сьогодні це – с. Семененкове, с. Соколівка мало назву х. Шевченківський, с. Задорожне називалося Шевченківське; с. Резедівка – х. Андріївський, с. Придолинівка називалось Дніпрельстан, с. Смородине називалось Вільне.

         В 2016 році, крім вищезгаданих, відбулись такі зміни у назвах сел Вільнянського району: с. Чапаївка одержало назву Тарасівка, с. Жовтневе – Вербове, с. Кіровське названо Мала Купріянівка та с. Уральське переіменовано на Широке.

        

Вільнянський районний краєзнавчий музей

21 жовтня 2016 року